Є багато загальновживаних висловів, над якими слід замислитися кожній людині, що вважає себе дорослою. До таких належить і вислів: "Що люди скажуть?" 
Відповідь можна знайти в народній моралі. Хіба ж ми не чули з дитинства, що треба чинити по совісті? Перед тим, як зробити якийсь непевний крок, батьки привчали нас замислитись: що люди скажуть? Переконували, що треба чинити по совісті, застерігали від порушення моралі. Норовливій дитині могли сказати: "Ти б посовістився перед Богом і людьми". 
Поняття про сумління закладено у мові, у словах. Доброзичливець — той, хто бажає добра. Злочинець — чинить зло людям. 
Моральні настанови дають нам і біблійні заповіді: "Не вбивай!", "Не кради!", "Шануй батька свого і матір свою". Протягом багатьох віків вони є скарбницею етичного і морального досвіду людства. 
А скільки життєвої мудрості містять народні прислів'я: "Сумління — найкращий порадник", "Добре ім'я — найкраще багатство". 
Якщо б ми глибше вдумувалися в мудрість усіх цих настанов, дотримувалися їхніх приписів, то не було б місця в суспільстві такому ганебному поняттю, як бездуховність.