Одного разу, йдучи до школи, я помітив маленьке кошеня. Воно сиділо під горожею і мало досить кумедний вигляд. Це кошеня мені сподобалося, і я його взяв із собою. 

У школі весь клас зацікавлено дивився на мою знахідку. Дівчатка почали його годувати. Вони давали йому сир, ковбасу та хліб зі свого сніданку. Кошеня охоче їло ковбасу та сир, але з хліба тільки злизувало масло. 

На уроках вчителі мене лаяли, казали, що я займаюсь дурницями. Я трохи не одержав двійку з поведінки. 

Коли я прийшов додому, мати теж була незадоволена. Я ледве зміг її умовити. 

Ми назвали кошеня Муркою. Воно живе у мене під ліжком. Коли я роблю уроки, воно уважно дивиться на мене, начебто хоче щось цікаве розповісти. І я пригадую вченого кота з відомого твору Пушкіна, який ми недавно вивчали на уроці російської літератури. Моя кішка невчена, але вона мені подобається, і я нікому її не віддам.