Я дуже люблю географію. День за днем я роздивляюся глобус, але моєї улюбленої країни чомусь немає. Ця країна Існує тільки в моїй уяві. Я називаю її Країною Пестливих Слів і охоче подорожую нею. Тут кожного зустрічають особливо тепло й лагідно. Спробую розказати про Країну Пестливик Слів більш докладно. 

Першою в цій країні мене зустрічає люба бабусенька. Вона частує мене пиріжечками й молочком. Татусь допомагає мені приготувати уроки. Матуся шиє мені сорочку. Сестричка й братик запрошують погратися разом. А в лісочку на мене чекають стиглі ягідки та грибочки. Річечка дзюркотить між деревцями, пташечки співають свої ніжні пісеньки. А в лісочку ні вітерцю. Яка яскрава травичка стелиться під ніжки! Яка красива вербиченька полоще у воді свої кісоньки! Який кумедний їжачок перебігає стежечку! Ніде не буває так приємно, як у Країні Пестливих Слів. 

Треба повертатися. Я розплющую очі й бачу свою ранкову кімнату. Так, усе мені наснилося. Але зараз до кімнати зайде матуся, і я вже наяву увійду до справжньої Країни Пестливих Слів.