Твір «Жовтий князь» має історичне значення, адже в його основу покладено особисті спогади автора. В пам`яті Василя

закарбувалися страждання його сім`ї, сім`ї брата та й усього українського народу у часи Голодомору 1932-1933 років.

Задумавшись про написання твору «Жовтий князь», Василь Барка довгих двадцять п`ять років збирає спогади очевидців, намагаючись найточніше відновити картину подій тих років.

Головні герої твору – сім`я Катранників, яких лихо теж не омине. Спочатку помирає батько родини – Мирон Данилович, потім – сестричка Оленка, а потім і мати – Дарія Олександрівна. Із усієї сім`ї живим залишився тільки малий Андрійко. Після смерті рідних хлопчик сильно здичавів, засумував. Він навчився їсти усе, що міг знайти. Сусіди Катранників – Петруні забирають хлопчика до себе. Андрійко сумує і вирушає шукати мати, адже він не знає напевно, що з нею сталося.

Автор змальовую голодуючих українців дуже гордими та вірними своїм принципам. Навіть помираючи батько сім`ї Катранників не видає чиновнику Отроходінумісцезнаходження церковної чаші. Він вперто мовчить, а наостанок видає лише одне слово : «Іди!», показуючи цим, що навіть смерть не змусить його скоїти моральний злочин.

Тяжко жити українцям, але твір закінчується дуже оптимістично – народжується новий день і дарує надію на те, що все стане краще.