Богдан Лепкий — тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрала в себе красу народної творчості, біль рідної землі.

Вірш "Журавлі" навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити:

Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.

Образ журавлів бентежить думку про повернення, бо вони тільки на деякий час покидають рідні місця.

Ця поезія бере свої витоки з пісні, тому і знана вона була як народна пісня. Співали її-в Німеччині, в Канаді, в Австралії — скрізь, куди емігрували українці. Поет розкрив трагедію людини, яка втрачає найдорожче.

Талановитий митець, несправедливо забутий на довгі роки, своїм поетичним словом оспівував Україну, тужив разом з її народом, цим здобув пошану земляків і збагатив українську культуру.