Панас Мирний — корифей української прози

I. Панас Мирний — суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.)

II. "Свіжий і сильний талант" письменника.

1. Доробок "малої прози" Панаса Мирного. (Новели "Сон", "Серед степів", "Лови", "Дурниця", "Казка про Правду і Кривду".)

2. Оповідання "Лихий попутав", повість "П'яниця" — обвинувачення світу підлості і насильства. (Твори письменника значно розширюють тематичні обрії української прози.)

3. Повість "Лихі люди" — відповідь письменника на злободенні питання часу. (У ній письменник уперше в українській літературі змальовує антагоністичні табори — демократичний і реакційний — у середовищі інтелігенції.)

4. Життя трудящого селянства — улюблена тема письменника. (Повісті "Лихо давнє й сьогочасне", "Голодна воля", оповідання "Морозенко", "Як ведеться, так і живеться". Всі ці твори пройняті глибоким уболіванням за долю трудівника.)

5. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — найвидатніший твір Панаса Мирного. (У ньому письменник ставить собі за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як Чіпка, широко відображує тяжке життя українського селянства у дореформений і пореформений періоди.)

6. "Повія" — роман про трагедію жінки в умовах буржуазного суспільства.

(Героїня роману Христя — образ жіночої "пропащої сили".)

III. Панас Мирний — "найвизначніший український повістяр" (І. Франко). (Панас Мирний увійшов у літературу як основоположник соціально-психологічного роману, видатний майстер великих прозових жанрів, із появою романів і повістей письменника в українську художню прозу прийшла повінь народного життя з надзвичайно багатим емоційним світом простих людей.)