Реферат на тему: 
“Історія української літератури 
1917-1919 рр.” 
План 

1. Вступ. 
2. Друге десятиліття ХХ ст. для української літератури – найплідніше пора. 
3. Відкриття україномовних навчальних закладів. 
4. Українська преса і книгодрукування. 
5. Вплив жовтневої революції на розвиток літератури. 
6. Висновок.     
     1. Доля української літератури – доля України. Важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. 
     Та ще – вперте й цілеспрямоване, впродовж віків, спотворення історії України, викорінення історичної пам’яті народу (щоб “од козацтва, од гетьманства високі могили – більш нічого не осталось” – Т.Шевченко), фальсифікація історії української культури і літератури. 
     Промовистий факт: жодна з історій української літератури, написаних до 1917 р., не видавалася в “радянський час”, а такі, як “Історія літератури руської” (1882-1894) О.Огоновського, “Історія української літератури” М.Грушевського (тт.1-5, 1923-1927), “Начерк історії української літератури” (1909-1912) Б.Лепкого, “Історія українського письменства” (1912) С.Єфремова та ін. були позначені найнищівнішими ярликами; відомий “Нарис історії українсько-руської літератури...” І.Франка (1910) чи видана у Львові тритомна “Історія української літератури” (1920-1924) М.Вознака просто замовчувалися. 
     
     2. Друге десятиліття ХХ ст. для української літератури – найплідніше пора. В тій порі водночас працювали І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, О.Маковей, В.Стефаник, М.Черемшина, Л.Мартович, С.Васильченко, В.Cамійленко, А.Тесленко, М.Вороний, О.Олесь, В.Винниченко, ще живі були І.Нечуй-Левицький та П.Мирний... Подумаймо: ціле суцвіття зірок першої величини, яких історія, коли приходить на те час, називає іменням класиків. А поруч з ними вже торували свої шляхи А.Кримський, М.Яцків, С.Черкасенко, Г.Чупринка, М.Чернявський, Б.Лепкий, Н.Романович-Ткаченко, Л.Старицькі-Черняхівська; розпочали свою творчість М.Рильський, П.Тичина, М.Семенко. Поважні здобутки мало наукове літературознавство – насамперед завдяки працям М.Драгоманова, І.Франка, С.Єфремова, М.Грушевського, М.Возняка, В.Щурата. Розвивалася літературна й мистецька критика (В.Горленко, М.Вороний, М.Євшан та ін.). 
     Одне за одним з’являлися літературні видання. Незміцніла ще українська преса великого значення надавала літературно-художнім публікаціям. 
     Відбувався активний процес формування української національної інтелігенції – і мистецької, і наукової.